Уявіть собі світ, де автомобілі залишають за собою лише хмару пари, не забруднюючи повітря ні на йоту. Ця мрія про чистий транспорт здавалася близькою, коли кілька автовиробників, зачаровані можливостями водню, вирішили зробити ставку на паливні елементи. Однак, немов тендітна квітка, що потрапила під несподіваний холод, воднева мрія Stellantis зів’яла. Компанія, не так давно повна оптимізму, оголосила про завершення програми розробки водневих двигунів, залишивши за собою слід з нереалізованих планів і питань про майбутнє альтернативних джерел енергії.
Важкі рішення та сувора реальність
Раніше Stellantis бачила водень як рятівну нитку для свого комерційного флоту, вірячи в його потенціал для перевезення вантажів і доставки товарів. Однак, як виявилося, шлях до водневого майбутнього був усипаний перешкодами. Значні інвестиції були потрібні для створення доступної та ефективної технології, а ще більш складною виявилася проблема з інфраструктурою. Де ж знайти водневі заправні станції, щоб забезпечити безперебійну роботу автопарку? У світі, де мережа зарядних станцій для електромобілів зростає, мережа заправних станцій для водню залишається практично непомітною, немов забутий острів на карті.
Урядам, на думку Stellantis, слід було б докласти більше зусиль для підтримки і розвитку цієї технології, знижуючи ціни для споживачів і стимулюючи попит. Однак, без належної підтримки, водень залишався лише “нішевим сегментом”, далеким від економічної стійкості в середньостроковій перспективі.
Планувалося, що середньорозмірні фургони будуть вироблятися у Франції, в Ордені, а великогабаритні – в Польщі, в Глівіце. Однак, плани впали, і виробництво водневих комерційних автомобілів не відбулося. Несподівано, Stellantis пообіцяла не скорочувати персонал на заводах, призначених для виробництва водневих машин, демонструючи, що компанія не залишає свої заводи без уваги. Команда дослідників і розробників, звільнена від водневих проектів, тепер зосередиться на інших, більш перспективних напрямках.
Сузір’я наставників і суперників: Toyota, Hyundai і Honda у водневій гонці
Незважаючи на відмову Stellantis, інші гіганти автопрому все ще вірять у водень. Toyota, немов досвідчений мореплавець, не згортає з обраного курсу. Компанія постійно вдосконалює свої паливні елементи та експериментує з альтернативними рішеннями, включаючи двигуни внутрішнього згоряння, що працюють на водні. Toyota навіть допомагає BMW розробляти перший серійний водневий автомобіль, імовірно позашляховик на базі наступного покоління X5.
Hyundai також не залишає водень, представляючи новий кросовер Nexo і бачачи майбутнє у водневих вантажівках, таких як Xcient. Компанія, як невтомний дослідник, прокладає шлях до водневого майбутнього.
Honda, як майстерний майстер, готує до масового виробництва нове покоління модулів на паливних елементах-більш дешевих, компактних і довговічних. Японський автовиробник також має спільне підприємство з General Motors, Fuel Cell Systems Manufacturing LLC (FCSM), яке виробляє паливні елементи як для Honda, так і для підрозділу Hydrotec GM.
Від “неможливо” до “можливо”: водень у легковій та спортивній автомобільній індустрії
Volkswagen, чия колишня глава Томас Шафер чітко заявила, що водень нежиттєздатний для легкових автомобілів в осяжному майбутньому-принаймні, поки баки не займуть занадто багато місця в салоні. “Вона неконкурентоспроможна, особливо для легкових автомобілів”, – підкреслив він на виставці CES 2023. “Я не думаю, що це станеться в цьому десятилітті. Тільки не в Volkswagen.”
Однак є й винятки. Нішевий бренд Renault Alpine, немов зухвалий мрійник, бачить водень у світі спортивних автомобілів і дражнить нас концептом суперкара з 3,5-літровим двигуном V-6 з подвійним турбонаддувом, що працює на водні. Renault також розробив концепт задньопривідного універсала Emblème з паливними елементами і батареєю, що перезаряджається.
Без Інфраструктури-Не Існує Майбутнього
Воднева технологія, як талановитий, але потребує підтримки музикант, потребує “сцені” – в розвиненій інфраструктурі заправних станцій. Без можливості заправлятися, будь-які досягнення в розробці водневих двигунів залишаться лише красивим, але марним видовищем. Майбутнє водню, як і майбутнє будь-якої інноваційної технології, залежить від готовності суспільства прийняти зміни і інвестувати в розвиток необхідної інфраструктури.
